Лидеры

Напрасно ты так. Были конечно насилия . Не каждую конечно и не каждую вторую. Но были. Нормальный человек и в 40ых не пойдёт насиловать всё что движется. Наши ИДФ не насилуют никого ....., хотя тоже есть за что наших врагов втереть в плинтус . Изнасилование- это преступление. СССР всегда в везде перегибала палку проводя свою политику диктатуры пролетариата в странах запада, в которых много десятилетий после ВОВ была гегемоном управления государства. В итоге ничего невозможно утаить и никому невозможно заткнуть рот. Не просто так СССР, а сегодня её последователь Россия является в общем то страной изгоем. В России сегодня пишут мемуары , и в странах запада пишет кто то мемуары. Тут ничего не поделаешь. Просто были и ошибки , которые допускает каждое правительство всех стран во все времена и их надо признавать. Но я так понимаю, что вопрос изнасилования или не изнасилования не стоит на уровне выяснения отношений в посольствах и МИДах, а только на уровне БРОНИ

Собственно я не понимаю в чём все возгласы наверху?????!!!!! В шапке клипа я написал пост что (см. наверху) ИНТЕРЕСНАЯ ИНФОРМАЦИЯ О СКОТАХ Кому то НЕ нравится что насильников детей, женщин и старух я назвал СКОТАМИ????

Кто учился, тот помнит учебник История КПСС Краткий курс Как только умер Ленин, оказалось, что второй человек в партии, товарищ Троцкий — предатель. Товарищи Каменев, Зиновьев, Бухарин и Сталин свергли Троцкого и изгнали из СССР. Но через пару лет оказалось, что товарищи Каменев, Зиновьев и Бухарин тоже предатели и вредители. Тогда доблестный товарищ Генрих Ягода их арестовал. Но потом оказалось, что товарищ Ягода — предатель и вражеский агент, так что его арестовал товарищ Ежов. Но через пару лет оказалось, что и Ежов не товарищ, а обычный предатель и вражеский агент, и Ежова арестовал товарищ Берия. После смерти товарища Сталина, все поняли, что и товарищ Берия тоже предатель. Тогда товарищ Жуков арестовал Берию. Но вскоре товарищ Хрущев понял, что товарищ Жуков предатель и заговорщик. И сослал товарища Жукова на Урал. А чуть позже вскрылось что и Сталин был врагом, вредителем и предателем. А вместе с ним и большая часть политбюро. Тогда Сталина вынесли из мавзолея, а политбюро и примкнувшего к ним Шепилова разогнали честные партийцы во главе с товарищем Хрущевым. Прошло несколько лет и выяснилось, что товарищ Хрущев был волюнтаристом, проходимцем, авантюристом и предателем. Тогда товарищ Брежнев отправил Хрущева на пенсию. После смерти товарища Брежнева выяснилось, что и он был вредителем и причиной застоя, то есть можно сказать, предателем, как минимум, идеалов. Потом было еще двое, которых никто и запомнить-то не успел. Но тут пришел к власти молодой, энергичный товарищ Горбачев. И оказалось, что вся партия была партией вредителей и предателей, но он сейчас все исправит. Тут СССР и развалился. А товарищ Горбачев оказался врагом и предателем. Вы прослушали краткий курс истории КПСС

Почитайте вот это за 2019 год: הילולת רבי שמעון בר יוחאי המסורתית, הביאה איתה מאות אלפי מאמינים כמו בכל שנה. רגע אחרי שנגמרו החגיגות נחשפות תמונות שמראות את הזבל הרב שהשאירו המבקרים. "מה שהשאירו במירון זו הבושה של עם ישראל" https://mobile.mako.co.il/travel-news/israel/Article-05eb6926db2fa61027.htm?Partner=interlink Говорится о том что эти товарищи каждый год оставляли на священной горе Мерон, где похоронен один из самых почитаемых праведников Иудаизма, кучи мусора после себя. Полиция говорит что давка гачалась после того как кто то подскользнулся на мусоре. Судя по фоткам там действительно кучи мусора. Особенно пластиковые бутылки для воды. Но ведь если озвучить версию что пострадавшие подскользнулись на собственном мусоре и передавили друг друга, это не политкорректно и будет граничить с антисемитизмом.

Ну были и что ? А еще их заживо в Дрездене сожгли. Я считаю что все что с немцами случилось в 45ом они сами честно заслужили. Да, люди звереют от войны. У многих крыша едет. Многие превоащаются в животных. Нормальные такого не сделают. Но на такой бойне нормальных мало оставалось. Немцы захотели бойни, они ее получили. Немцы, кстати, жаловались что их все насиловали. В американской зоне окупации около 200.000 изнасилований. Даже французы, которые тихо сидели под немцами всю войну. Думаеш мне их жалко ? Щас расплачусь.

« Коли німецький фронт відкинув большевиків із обох цих міст, прийшов наказ, що наша сотня має виставити залогу до однієї із цих місцевостей. Підпоручник Кеґеляйн сказав мені вибрати трьох стрільців і ми поїхали легким вантажним автом до Ґольдап, яких 35 кілометрів на схід від нашого табору. Перед в'їздом до цієї місцевості затримала нас польова жандармерія. Кеґеляйн поснив їм хто ми є і чого приїхали. Офіцер жандармерії глянув йому у вічі. - Маєте сильні нерви? - Очевидно, чому…? - Приготуйтесь на найгірше. Як ваші стрільці, в порядку? Здорові? - Очевидно, але я не розумію цих питань…? - Ми вас пропустимо, можете оглянути місто і тоді вирішувати, чи хочете тут стояти залогою. Їхати дальше не можете, бо вулиці забарикадовні, там був бій. Ми залишили авто під охороною жандармерії і вийшли у містечко. На око невелике, може на яких десять тисяч душ. Вулицями дійсно не можна було їхати, бо всюди стояли кізли з колючим дротом і рештки всякого військового виряду. Поміж те все десятки дір від гарматніх зривів, чи від мін, годі було сказати. Десятки димів ще снувались над містечком і між домами не видно було ні живої душі. Враження якесь таке, як на розритому цвинтарищі. Через момент всі ми усвідомляємо собі, що це сморід в'їдається в нашу свідомість, сморід спаленизни і щось ніби палена шкіра, чи шмаття, щось їдке, погане. Обходимо першу розбиту барикаду і стаємо як вриті. На вулиці лежать трупи, один біля одного, самі цивільні, десь не десь між ними вплентаний совєтський однострій, а то самі старіки, діти і жінки. Боже, жінки лежать у всяких фантастичних позиціях, всі майже а то й цілком нагі, я приглядаюсь ближче, бо не віриться очам: лежить труп із відрізаними грудьми, злитий весь кров'ю, а там зараз же жінка із розпореним черевом, цілком нага, друга, два хлопчики, з розтрощеними головками, а там же дівчина мала, вся у крові, лице розбите чимось. Старики змасакровані, що годі впізнати, людські це трупи, чи звірячі. Щось підходить до горла, годі дивитись. Це тільки на самому початку, на цій одній вулиці. Хати зруйновані, вікна вибиті з рамами, двері розбиті. Кеґеляйн і я дивимось разом на наступну хату. На дверях розіп'ята молода ще жінка, вся нага, живіт в неї розпорений чисто і в животі здохлий, чорний кіт… Мертвецька тишина над містом. Але ця тишина не годна віддати того жаху, що його бачуть навколо очі. Чи можливо, що це зробили люди…? Куди наш світ іде в двадцятому сторіччі? Ні собаки ні кота живого, ні навіть птахів не чути. Все мертве. А ми йдемо помалу, переступаючи трупи, йдемо, як у сні, і мені особисто здається, що це неправда. Але як сьогодні бачу ці образи перед собою, пишучі ці рядки і відчуваю, що пером не можу передати своїх вражень. З одної хати, з підвалу вчули ми стогін. Наввипередки вриваємось туди, адже всетаки хтось ще живий тут є! В пивниці знайшли ми старого діда, може із 70 років, як не більше, всього в крові. Винесли ми його надвір, як найбільшу цінність, щоб хоч ним одним заперечити цей факт тотальної смерти, що прийшла на цих людей в страшній аґонії передсмертних мук. Поклали ми старого на якийсь недогорілий сінник, напоїли гарячою кавою з польової пляшки і він трохи прийшов до себе. Попросив слабким голосом закурити. Кеґеляйн подав йому цигарку, а один із наших стрільців трохи промив і перев'язав йому рану у грудях, від гострокінчастого штика. Уривками, з довгими павзами старик став розказувати, що багато людей виїхало перед тим на захід, залишились тільки старики і жінки з малими дітьми. Большевики вдерлись до міста розбиваючи хати, до якихвдиралися цілими гуртами і перше, що впало їм в руки, це жінки. На очах своїх дітей, своїх батьків чи воєнних калік, мужів, всі без вийнятку жінки, від малих дівчаток починаючи були без розбору ґвалтовані, брутально, з побоями, з лайкою, з безсоромними дотепами, від яких волосся дуба стає, ґвалтовані повторно, без кінця, припалювані вогнем цигарок і запальничок, коли вже не реаґували і убивані, коли вже тратили свідомість. Дванадцятьрічна внучка нашого старика не була помилувана, ніхто не був помилуваний, її ґвалтували на його і її матері очах, матір ґвалтували побіч неї, коли ж вже дитина зомліла, перерізали їй горло і матір ґвалтували дальше. На кінець і її добили, а до старого повернувся якийсь совєт, ніби пригадавши і встромив йому баґнет в груди. Старий упав між трупи, втративши свідомість і це його врятувало. Вони займались жінками і дівчатами. Прочунявши пізніше, коли перша хвиля перейшла, заволікся до цієї пивниці, і там перечекав німецький протинаступ, але не мав сили вийти наверх і ми стали першими людьми, що їх він бачив після цього пекла. Ми його доставили пізніше до шпиталя. Не оглядали ми всього містечка, нам було млосно і гірко від цього, що ми побачили в цій його частині ...» Лазурко «На шляхах Європи» , друга, два хлопчики, з розтрощеними головками, а там же дівчина мала, вся у крові, лице розбите чимось. Старики змасакровані, що годі впізнати, людські це трупи, чи звірячі. Щось підходить до горла, годі дивитись. Це тільки на самому початку, на цій одній вулиці. Хати зруйновані, вікна вибиті з рамами, двері розбиті. Кеґеляйн і я дивимось разом на наступну хату. На дверях розіп'ята молода ще жінка, вся нага, живіт в неї розпорений чисто і в животі здохлий, чорний кіт… Мертвецька тишина над містом. Але ця тишина не годна віддати того жаху, що його бачуть навколо очі. Чи можливо, що це зробили люди…? Куди наш світ іде в двадцятому сторіччі? Ні собаки ні кота живого, ні навіть птахів не чути. Все мертве. А ми йдемо помалу, переступаючи трупи, йдемо, як у сні, і мені особисто здається, що це неправда. Але як сьогодні бачу ці образи перед собою, пишучі ці рядки і відчуваю, що пером не можу передати своїх вражень. З одної хати, з підвалу вчули ми стогін. Наввипередки вриваємось туди, адже всетаки хтось ще живий тут є! В пивниці знайшли ми старого діда, може із 70 років, як не більше, всього в крові. Винесли ми його надвір, як найбільшу цінність, щоб хоч ним одним заперечити цей факт тотальної смерти, що прийшла на цих людей в страшній аґонії передсмертних мук. Поклали ми старого на якийсь недогорілий сінник, напоїли гарячою кавою з польової пляшки і він трохи прийшов до себе. Попросив слабким голосом закурити. Кеґеляйн подав йому цигарку, а один із наших стрільців трохи промив і перев'язав йому рану у грудях, від гострокінчастого штика. Уривками, з довгими павзами старик став розказувати, що багато людей виїхало перед тим на захід, залишились тільки старики і жінки з малими дітьми. Большевики вдерлись до міста розбиваючи хати, до яких вдиралися цілими гуртами і перше, що впало їм в руки, це жінки. На очах своїх дітей, своїх батьків чи воєнних калік, мужів, всі без вийнятку жінки, від малих дівчаток починаючи були без розбору ґвалтовані, брутально, з побоями, з лайкою, з безсоромними дотепами, від яких волосся дуба стає, ґвалтовані повторно, без кінця, припалювані вогнем цигарок і запальничок, коли вже не реаґували і убивані, коли вже тратили свідомість. Дванадцятьрічна внучка нашого старика не була помилувана, ніхто не був помилуваний, її ґвалтували на його і її матері очах, матір ґвалтували побіч неї, коли ж вже дитина зомліла, перерізали їй горло і матір ґвалтували дальше. На кінець і її добили, а до старого повернувся якийсь совєт, ніби пригадавши і встромив йому баґнет в груди. Старий упав між трупи, втративши свідомість і це його врятувало. Вони займались жінками і дівчатами. Прочунявши пізніше, коли перша хвиля перейшла, заволікся до цієї пивниці, і там перечекав німецький протинаступ, але не мав сили вийти наверх і ми стали першими людьми, що їх він бачив після цього пекла. Ми його доставили пізніше до шпиталя. Не оглядали ми всього містечка, нам було млосно і гірко від цього, що ми побачили в цій його частині ...» Лазурко «На шляхах Європи»

Конечно.Довелось почитать мемуары «с той стороны»..Волосы встают дыбом..А пока вот такой эпизод на украинском (извините, не было времени переводить).Думаю, смысл понятен .. «Совєтський фронт наближався помалу, але вперто. Дізнались ми, що большевики вдерлись вже на німецьку територію в Східній Прусії і зайняли перші два німецькі міста, Ґольдап і Ґумбіннен. Німці здобулись на величезне зусилля і нагальним протинаступом відкинули їх, відбивши обидва міста, та це вже було запізно. Росіяни вже погуляли. Після війни, читаючи її історію, я дізнався, що перша місцевість на території Німеччини, яку здобули большевики, булo місто Гоґензальца і що там, цілком офіційно совєтська армія дістала право від свого командування "три дні погулять". Як вони гуляли, переходить людське уявлення. Випили все, що було в місті до пиття, навіть парфюми і кольонську воду, в ґімназії випили весь спірт, що в ньому роками маринувались ящірки і всяка інша слимачня учням на показ. Зґвалтували дослівно все жіноцтво, від сьоми років вгору до 65. Ґвалтували без розбору, брутально, прилюдно, на вулицях, на площах, у парках, на очах батьків і мужів і дітей. Убивали без найменшої причини, просто, як комусь не сподобався відрух, чи лице якогонебудь німця, чи німкині. Грабували, що попало, що тільки можна було зрушити з місця. Що не можна було рушити, нищили. Чобітьми грали на фортепіянах, чобітьми роздушували молодим хлопцям ґеніталії, чобітьми поклали свою першу печатку на Західній Европі. Ну, подумав би хто, дісталось німцям за їхню політику на Сході. Може й так, але як вояк, я мушу сказати, що це нечувана ганьба для російської армії. Нечувана і не випадкова. Я чув про заклик підписаний Ілією Еренбурґом і іншими видатними совєтськими людьми, про те, що вступаючи на територію Німеччини, все, що вони бачуть, належиться їм, зокрема було сказано дослівно: "годинники, женщини і все добро". Як я дізнався, після війни, совєтський уряд затирає сліди сліди цього заклику, але він був друкований і оповіщений та відчитаний на всьому совєтському фронті, документи ці находяться в американських воєнних архівах, куди вони дістались через німецькі руки, із здобутих німецьких архівів. » (Лазурко.На шляхах Європи)

аж в 1945 году опомнились. а до этой даты что было? Помню эпизод в фильме советском Освобождение, младший офицер пытался трахнуть немку в Берлине...., его командир спас немку и наказал своего ..... Если уже совок такое показал- значит был и массовый факт.

Как всегда, соседи гомно, не понимают и не идут на встречу мирным и дружественным порывам России.